Тематика класних батьківських зборів
5 клас
1. Як розуміти щастя дитини
2. Шкільні успіхи та невдачі. Адаптація дитини до навчання у 5 класі.
3. Традиції моєї родини – часточка сімейної педагогіки
4. Роль спілкування в житті школяра. Учімося спілкуватися.
5. Як зберегти здоров’я дитини
6. Як виховати у дитини любов до читання
7. Спільний захід для учнів та їхніх батьків «Плекаймо здоров’я душі»
8. Батьки і діти (конкурсно-розважальна програма)
9. Родинне свято «З родини йде життя людини»
10. Разом з батьками (туристичний похід).
6 клас
1.Взаєморозуміння. Взаємоповага. Шляхи виходу з конфлікту.
2. Роль стосунків між батьками у формуванні особистості молодшого підлітка.
3. Вулиця та спілкування наших дітей.
4. Чи знаєте ви свою дитину.
5. Щоб не згасло родинне вогнище.
6. Роль книги у розвитку якостей людини.
7. Родинне свято «Українські вечорниці»
8. Родинне свято «Тепло єдиної родини».
7 клас
1. Байдужість до навчання – проблема дітей чи дорослих?
2. Праця підлітків в сім’ї та її реалізація.
3. Щаслива сім'я. Яка вона?
4. Статеві розходження та дозрівання.
5. Ефективне спілкування батьків та дітей.
6. Чому діти обманюють батьків.
7. Ток-шоу «Моя сім'я».
8. Родинне свято «Жінка – одвічна загадка природи»
8 клас
1. Розуміння шляхів виховання дитини, як умова формування конструктивного діалогу в родині
2. Прислухайся до мене, я – підліток.
3. Психологічні та вікові особливості підлітка
4. Порушення поведінки дітьми: причини виникнення та засоби подолання дитячої агресії.
5. Попередження насильства, жорстокості в сім’ї та в дитячому колективі
6. Роль родини в розвитку моральних якостей підлітка
7. Родинне свято
9 клас
1. Формування чесності, доброти та сумлінності у процесі спілкування у сім’ї .
2. Стосунки з дітьми та між дітьми – основа гармонії стосунків поколінь у сім'ї
3. Як надихнути випускника основної школи до прагнення реалізації життєвої мети?
4. Школа, батьки чи Інтернет: хто насправді впливає на статеве виховання підлітків
5. Формування творчої активності та винахідливості дітей на прикладах позитивних літературних героїв .
6. Хай не згасне родинне вогнище.
10 клас
1. Мораль і моральність. Основні цінності етики громадянськості
2. Життєві цінності людини
3. Принципи позитивного виховання
4. «Гострі проблеми» сучасного підлітка
5. Підліток у світі шкідливих звичок
6. Про самовиховання та саморозвиток школярів
7. Спільний захід «Будуємо храм душі»
11 клас
1. Збори-тренінг «Моральний клімат у сім’ї. Методика вирішення конфліктів»
2. Збори – тренінг для учнів, батьків, учителів «Твої життєві цінності»
3. Збори – спілкування «Людина залишає себе в людині»
4. ЗНО та державна підсумкова атестація: як подолати стрес. Схильності та інтереси підлітків у виборі майбутньої професії.
5. Вечір спілкування батьків і дітей.
6. Цінність життя.
7. Емоційна підтримка підлітка в родині.
8. Портрет моєї дитини.
9. Вік першого кохання.
Шановні батьки, пам’ятайте!
У
дітей, які не знають, що їм робити в час дозвілля, псуються і голова, і серце,
і моральність. Допоможіть своїй дитині вибрати корисне заняття.
Потурбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним,
байдужим і жорстоким внаслідок «виховання».
Батьки,
пам’ятайте! Фізичне покарання – це показник
не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного
безкультур’я. Ремінь і тумак вбивають у дитячому серці витонченість і
чутливість, розбещують людину. Одурманюють її отрутою брехні.
Не
ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися брехнею.
Говоріть із дитиною так, щоб не залишилося жодного сумніву в тому, що ви
керуєте турботою й тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити.
Будьте,
навіть у дрібницях, до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Незначну
домішку брехливості, штучності дуже добре помічають діти.
Не
забувайте поділитися зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони
відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.
Батьки,
пам’ятайте! Вашу дитину виховує кожна
хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа, з якими її
особистість стикається ніби випадково, мимоволі.
Враховуйте основні методи виховання й переконання, справи, стимулювання.
10 речей, які не можна примушувати робити дитину
Кожен з батьків,
незалежно від того, чи виховує він дитину тільки кілька років, чи все життя,
робить для себе багато висновків і встановлює для себе певні правила виховання.
Багато хто вважає важливим і навіть обов'язковим у вихованні строгість з боку
батьків і послух з боку дитини («Роби, що тобі кажуть! Я краще знаю!").
Але примушувати дитину робити деякі речі просто не можна, якщо ти не хочеш
негативно впливати на її психіку або здоров'я.
Навіть якщо тобі здається, що ти дієш на благо самої дитини,
не примушуй його робити такі речі:
1. Брехати
У тому числі і в
дрібницях («Скажи, що мене немає!"). І не тільки тому, що брехати взагалі
негарно. Якщо дитина буде ставитися до брехні як до чогось буденного і буде
брехати іншим людям, то рано чи пізно вона буде брехати і тобі теж. А ти цього
навіть не зможеш зрозуміти, тому що акторська гра з досвідом відточується до
досконалості.
2. Їсти, коли дитина не голодна
Так, існують норми,
за якими педіатри рекомендують годувати дитину певного віку. Але ці норми
зовсім не такі великі, як здається більшості дбайливих матусь. І чи треба
говорити, що всі діти відрізняються один від одного. І навіть одна і та ж
дитина в різному віці їсть по-різному, то більш, то менш охоче. Наші організми
спроектовані так, що вони попереджають нас про те, коли нам потрібно їсти і
коли пити. Навчити дитину правильно розпізнавати ці сигнали - ось завдання
батьків, які бажають мати здорову дитину, а не впихати в неї кашу або суп
будь-якою ціною.
3. Бути тим, ким дитина не є
Якщо дитина, скажімо,
сором'язлива, то змирися з цим і прийми її такою. Не примушуй її бути (або
здаватися) товариською, якщо за своєю природою їй це неприємно, або якщо сама
дитина не страждає від своєї сором'язливості. Те ж саме стосується і надто
активних, рухливих, галасливих дітей. Так, з ними важко, але дозволь їм бути
такими, якою є їхня природа. І дай своєму малюкові зрозуміти, що и любиш його
таким, яким він є, а не за своє уявлення про те, яким він повинен бути.
4. Вибачатися невідомо за що
Нерідко можна почути,
як на ігровому майданчику кричить якась матуся: «Негайно вибачся!». І малюк
слухняно кориться, не маючи ні найменшого уявлення, за що він вибачається і
кому це потрібно. Вибачення стає лише обов'язковим, але малозрозумілим
ритуалом, не несе в собі ні доброти, ні такту, ні жалю. Тому перед тим, як
вимагати вибачень, потрудися хоча б коротко пояснити малюку, за що ж саме йому
потрібно вибачатися.
5. Вітатися з незнайомими людьми
Брати від них солодощі,
іграшки або гроші. Тому правило Червоної Шапочки: «Не розмовляй з
незнайомцями!» я прищеплюю дитині з раннього дитинства.
6. Дружити з тими, хто їм не подобається
Навіть якщо ви
найкращі подруги з мамою іншої дитини, це не означає, що твоє власне чадо теж
має дружити з цією родиною. І терпіти, коли її дражнять, ламають її іграшки або
тягнуть за волосся тільки тому, що ти не хочеш сваритися з мамою кривдника.
Дружи сама, ходіть разом по магазинах і в кіно, пийте разом чай, а дитині надай
можливість дружити з тим, з ким хоче вона.
7. Різко міняти свої звички
Неважливо, чи йдеться
про те, щоб відмовитися від пляшечки, спати в окремому ліжку або перестати
смоктати соску. Для того, щоб змінитися, малюк повинен «дозріти». Переходи від
старого до нового повинні бути плавними і поступовими.
8. Садити дитину на строгу дієту, змушувати постити чи
карати їжею
Так, існують діти із
зайвою вагою, але навряд чи через це потрібно завжди відмовляти їм в цукерках
чи чіпсах. Не можна робити культу з їжі і, додамо, з дієт. Заборонений плід, як
відомо, солодкий. Якщо ти хочеш контролювати або обмежити якісь продукти,
шкідливі для дитини, то не тримай їх вдома, не піддавай малюка зайвий раз
спокусам, поясни йому принципи, за якими потрібно харчуватися, але не забороняй
категорично ці продукти, якщо, звичайно, мова не йде про важкі випадки алергії.
9. Ночувати там, де дитині некомфортно
Коли я була
маленькою, я терпіти не могла залишатися ночувати у бабусі, незважаючи на всю
мою любов до неї. Вже через півгодини мені відчайдушно хотілося додому, ліжко
здавалася незручним, обстановка незвичною, мені навіть було огидно
користуватися чужою ванною. Я відчувала себе нікому не потрібною і всіма
покинутою. Якщо твоя дитина відчуває щось подібне, то не треба її змушувати
ночувати в незнайомому місці. Звичайно, іноді батькам просто необхідно мати у
своєму розпорядженні вільний вечір, але замість того, щоб відсилати кудись
дитину, краще попросити бабусю чи іншу дорослу людину переночувати у вас вдома.
10. Робити те, що у дитини виходить погано
Я не закликаю вас
виховувати людей, що опускають руки при найменшій невдачі, але якщо ваша дитина
після багатомісячних тренувань все ще не може стійко стояти на ковзанах, та ще
й ненавидить цей процес, то, може, варто замінити фігурне катання на музичну
школу, як би тобі не хотілося бути мамою фігуриста-чемпіона світу. Нескінченні
провали виховають у дитини комплекс невдахи. І навпаки, найменші удачі
надихнуть її на подальші подвиги і наполегливу працю. Краще бути хорошим
гандболістом, ніж поганим футболістом, навіть якщо другий вид спорту набагато
престижніший, ніж перший. Дозволь дитині самій зробити вибір.
У будь-якому випадку,
пам'ятай, що твоя дитина - це не тільки ТВОЯ дитина, а й самостійна маленька
особистість. Чим раніше дитина навчиться самостійно приймати рішення, тим
раніше вона навчиться нести відповідальність за свої вчинки.
Здорове харчування дітей – спільна проблема батьків і
школи
Здавалося б, ми так багато знаємо про
харчування, і водночас так мало займаємося цією проблемою. Тим часом стан
здоров’я дорослої людини багато в чому визначається якістю харчування саме в дитячому
віці, коли відбувається бурхливий ріст організму і обмінні процеси в ньому
перебігають найінтенсивніше. При цьому правильно розроблене й організоване
харчування дитини забезпечує нормальний фізичний розвиток, запобігає багатьом
хронічним захворюванням. За останніми даними МОЗ, здоров’я дитини на 15% залежить від організації медичної служби, на
25% - від генетичних особливостей і на 60% - від збалансованого харчування.
Зокрема, йдеться про проблеми в
організації шкільного харчування, а саме – про забезпечення дітей гарячим
повноцінним обідом.
У школах харчування дітей відбувається під
наглядом медичного персоналу та педагогів. Наявність постійного контролю з боку
навчального закладу, узгодження раціону з районною санстанцією, свідчить про те,
що асортимент страв шкільних їдалень здатен забезпечити організм дитини
основними елементами, необхідними для його правильного розвитку.
Кожного навчального року за кошти міського
бюджету у школах міста організовується повноцінне безкоштовне харчування
дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей із
малозабезпечених сімей та інших незахищених категорій, що потребують соціальної
допомоги. У 2015-2016 навчальному році у школах безкоштовно харчуються всі учні 1-4 класів,
а також учні
5-11 класів з числа тих, що відносяться до пільгових категорій. Ці діти мають
можливість щодня отримувати повноцінний обід, що без сумніву вкрай необхідно
підростаючому організму.
Можливостей шкільної їдальні достатньо для того, щоб забезпечити і інших
учнів гарячими стравами за кошти батьків, але діти, на жаль, віддають перевагу
швидкій розрекламованій їжі. Нові
досягнення науки привели до того, що сьогодні складно знайти в продажі натуральні, нешкідливі для здоров’я продукти
харчування. Тому консерванти, барвники, стабілізатори, гормони, антибіотики,
підсолоджувачі й інші харчові добавки, небезпечні для людини, стали невід’ємною
частиною нашого щоденного раціону. І якщо організм дорослої людини зі
сформованими системами захисту здатний хоча б частково нейтралізувати або
вивести ці агресивні речовини, то з дитячим ситуація куди небезпечніша.
Інтенсивний ріст дитини, становлення травної, імунної й інших систем, розумові
навантаження в школі, статеве дозрівання потребують особливого підходу до
якості харчування школярів, без повноцінності якого неможливо забезпечити
гармонійний розвиток дитячого організму. Тому проблему повноцінного харчування
розв’язати можна тільки спільними зусиллями школи й батьків.
На превеликий жаль, більшість батьків не надають
особливого значення пристрасті дітей до солодких газованих напоїв, чіпсів,
«мівін», випічки. Незважаючи на численні повідомлення в засобах масової
інформації про небезпечні інгредієнти в продуктах, «люблячі» батьки завдають
величезної шкоди здоров’ю своїх дітей, купуючи такі продукти.
В останній час серед учнів середніх шкіл ми
спостерігаємо значне поширення хвороб шлунково-кишкового тракту, особливо
гастриту, - запалення слизової оболонки шлунку з характерними болями. Причини -
порушення режиму харчування, зниження імунітету і стреси.
Дітям необхідно більше знати про користь гарячого
харчування, про необхідність щоденного вживання овочів та фруктів, про
обов’язкове вживання супів, тощо. І в першу чергу, сформувати у дитини свідоме
ставлення до правильного харчування повинні батьки, сім’я.
Шановні батьки, зверніть увагу на ту їжу, що вживає
Ваша дитина під час перебування у школі. Шкільна їдальня працює для всіх учнів
і вартість гарячого обіду не перевищує вартості упаковки чіпсів, тобто близько 10 грн. Привчіть її до гарячого харчування у шкільній
їдальні. Адже якісне харчування (і в школі, і вдома) — це найважливіший чинник
зміцнення здоров’я школяра, а відтак і запорука його нормального фізичного й
інтелектуального розвитку.
Дитяча жорстокість
В одній із публікацій я прочитала: «Ми живемо в такому полі
жорстокості, у такій його напрузі, що ніхто ні від чого не застрахований. Ані від того, щоб стати вбивцею, ані від того, щоб стати жертвою».
Жорстокість стала повсякденною справою. Прояви її не шокують ні
дорослих, ні дітей.
Доволі часто жорстока поведінка дає
істотні результати: людині вдається з її допомогою задовольнити свої інтереси і
змусити інших підкорятися. Однак ця дорога веде в глухий кут. Спостерігаючи або
відчувши на собі жорстоку поведінку, навколишні складають відповідну думку про
таку людину і, побоюючись за власну безпеку, намагаються її всіляко уникати. Жорстока людина, урешті-решт, опиняється
на самоті, оточена страхом, недовірою, не сприйняттям інших.
Жорстокий характер дитини, схильність до
насильницьких дій мають насторожити батьків. Звичайно, син чи донька повинні
вміти себе захищати, однак навряд чи доцільно, аби діти входили у життя,
зайнявши бійцівську позицію.
Хтось мудро зазначив: якби діти були
наділені фізичною силою дорослих, увесь світ занурився б у насильство. Дитина
могла б скоїти чимало лиха, сіючи біль та руйнацію, оскільки ще не засвоїла
загальнолюдських норм поведінки і не навчилася контролювати свої вчинки. На
щастя, фізичні можливості дитини суттєво обмежені.
Щодо природи дитячої жорстокості у науці існує багато думок. Чимало
спеціалістів намагаються відшукати в дитячій жорстокості витоки майбутньої
агресивності, кримінальних злочинів, політичного екстремізму. Слід визнати, що
такі міркування мають рацію, але лише частково.
Жорстокість дитини не варто вимірювати дорослими мірками. Це особливий
феномен. Спробуємо розібратися в своєрідності цього явища, його наслідках, а
особливо в тому, чи є невідворотним переростання дитячої жорстокості в дорослу?
Науці відомо, що жорстокість дорослої
людини може бути дитячою за своєю природою, оскільки цей індивід у своєму
моральному становленні зупинився на нижчому, примітивному етапі, тобто просто
не став повноцінною, зрілою особистістю. Проте ставлення до нього відповідне -
від громадського осуду до кримінального покарання.
А як бути з жорстокою дитиною? Відомо,
що розвиток особистості відбувається поступово, причому для початкових етапів
характерна недосконалість або навіть і відсутність моральної позиції. Свідомою
людиною дитина ще має стати, крок за кроком, під керівництвом дорослого. Як
правило, вона ще перебуває під впливом власних імпульсів і настроїв.
Моральні бар'єри, які
впорядковують життя дорослої людини, нею не засвоєні. До того ж, дитина ще не
завжди вміє співвідносити свої вчинки та їх наслідки. Адже і в багатьох
дорослих «сверблять руки», коли їх хтось дратує своєю поведінкою, і лише
значними вольовими зусиллями їм вдається себе стримувати. Прожиті роки, набутий
життєвий досвід, засвоєні моральні настанови привчили їх дотримуватися
суспільних норм.
Дитина ж ще не набула подібного досвіду,
не засвоїла необхідних моральних уроків, у неї «руки сверблять» недовго й
розправа над однолітками, меншими, слабшими відбувається миттєво.
Дитина може вчинити жорстоко від
незнання, від нерозуміння, що крик і плач товариша - свідчення страждання й
болю, завданих нею. Якщо дитина не навчена розуміти і співпереживати, вона не
здатна правильно оцінювати й відчувати чужі страждання. Хоча це не виправдання,
оскільки гуманності у ставленні до інших можна не навчитись ніколи. Збудити в
дитячій душі співчуття - завдання дорослих - батьків, учителів, вихователів
тощо.
Дослідники помітили, що жорстокими
частіше бувають діти тих батьків, які самі не намагаються стримувати власні
прояви жорстокості. Можна розглядати цей феномен як прояв спадковості, а можна
пояснити це тим, що діти просто засвоюють на найближчих прикладах відповідний
стиль поведінки.
Не викликає сумніву, що жорстокості
можна навчитися. Якщо дитина виховується в такому середовищі, де жорсткі,
безжалісні зіткнення є буденною справою, вона з легкістю засвоює наочні зразки
поведінки. Тим більше, що зразки сучасної масової культури, до яких діти дуже
чутливі, також переважно нав'язують стереотипи саме жорстокої поведінки. Звідси
проста й природна рекомендація для батьків: піклуйтесь про коло інтересів своєї
дитини, обмежуйте перегляд бойовиків, комп'ютерні ігри з елементами
жорстокості, насилля та агресії.
Практика свідчить, що найпростіший засіб
впливу в сімейному вихованні - покарання. Але якщо дитина не розуміє, за що її
покарано, то вона відчуває лише спантеличеність і роздратування. Покарання
сприймається нею як свавілля з боку дорослих. Тому вислів «викорінити
жорстокість» парадоксальний за суттю. Насилля не лікується насиллям.
Нерозуміння усувається роз'ясненням. Якщо дитина вчинила жорстоко з
нерозуміння, необхідно його розвіяти, детально пояснивши, що вона скоїла.
Набагато легше це робити, коли родинна атмосфера наповнена духом співчуття,
співпереживання, толерантності до інших людей і «братів наших менших».
Слід постійно, на власних прикладах,
навчати дітей доброти, людяності, гуманності. Більшість дітей легко засвоюють
цю науку, і проблеми дитячої жорстокості не виникає.
Однак повернемося до покарання.
Багато батьків зловживають цим методом виховного впливу: карають не лише за
жорстокість, а й за будь-яку провину. Часто-густо «педагогічна дія» зводиться
до прямого завдання дитині болю. Це часто дає змогу досягти певного результату:
із остраху перед болем дитина на якийсь час втримається від негарних вчинків,
але у глибині душі у неї зароджується терпимість до жорстокості та насилля.
Дитина впевнюється в думці: старший - сильніший, він завжди може утвердитися у
своїх правах і бажаннях, спричинивши біль і страждання меншим і слабшим.
Найгірше, що такий механізм самоствердження може вкорінитися в дитячій
свідомості.
Багато вчених зазначають, що діти з
родин, у яких практикуються фізичні покарання, набагато частіше вдаються до
жорстоких вчинків - їх цього навчили в сім'ї. Тому батькам необхідно пам'ятати:
якщо вони шмагають дитину за те, що вона побила меншого або вдарила дівчинку,
або познущалася над песиком чи кошеням, то вони не викорінюють бур'ян
жорстокості, а навпаки - підживлюють його.
Відомі випадки, коли фізичні покарання
входять до «виховної системи», перетворюючись буквально на екзекуцію, яку не
можна пояснити лише спалахом гніву, дратівливістю батьків. Ефект такого
«виховання» описаний багатьма вченими-психіатрами, які вказують на його важкі
непоправні наслідки для психіки дитини, її особистісного розвитку. Рубці на
тілі дитини через деякий час загояться, але психічна травма може вилитись у
важкий невроз, який, у свою чергу, спричинить викривлення психосексуального
розвитку. Дослідники вказують, що садомазохістські сексуальні установки, як
правило, виникають у тих людей, які в дитинстві зазнавали жорстокого побиття. А
оскільки задовольнити такі схильності в нормальному, здоровому шлюбі неможливо,
виникає реальна загроза протиправних дій.
Висновок з цього один: жорстокість,
побиття, знущання - це не інструменти виховання, а серйозна загроза нормальному
розвитку особистості. Хтось із батьків може заперечити: «Мене батько бив, а я
виріс нормальною людиною». Навіть якщо це справді так, то відбулося це не
завдяки, а всупереч такому «виховному впливу». Необхідно пам'ятати: батьки -
старші друзі, а не кати маленької людини.
Історія людства свідчить, що в усі часи
завдати болю меншому, слабшому вважалося низьким, гидким, негідним вчинком. І
водночас поширення набувала практика фізичних покарань дітей. При цьому
вихователі виходили із своєрідної педагогічної концепції, згідно з якою дитина
- ще не зовсім людина. Людиною вона ще має стати. Сучасна наука й громадська
думка дотримуються іншого підходу. Дитина - повноцінна людина, гідна людського
ставлення до себе. Батьки мають власним прикладом довести до свідомості сина чи
доньки: зрілість і сила - не в здатності руйнувати, знущатися, принижувати
фізично й морально, а в умінні творити,
втішати, любити.
Батькам необхідно зрозуміти: жорстокість
- це «хвороба» не дитини, а того середовища, у якому вона росте, де формується
її особистість. Дуже справедливі слова: «Ми не в змозі покращити родину, в якій
ростемо, але в наших силах покращити родину, у якій ростимуть наші діти».
Немає коментарів:
Дописати коментар