Науково-методична діяльність

Адаптація учнів 5-х класів до навчання у школі ІІ ступеня.

Про стан роботи щодо впровадження Державного стандарту загальної освіти у

5 класах школи

     Упродовж усього життя нам (і дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг школи, дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня. Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі. Вступ дитини до 5-го класу, перехід від молодшої до середньої школи – відповідальний і достатньо важкий період у житті кожного школяра. Це обумовлено зміною навчальної та соціальної ситуації, що висуває перед учнем якісно нові завдання порівняно з початковою школою. Тому забезпечення успішної адаптації дитини до системи навчання у середній освітній ланці сприяє перспективності подальшого її особистісного розвитку.

     Ознаками успішної адаптації психологи вважають:

- задоволеність дитини процесом навчання;

- легкість і успішність засвоєння програмного матеріалу;

- достатня самостійність дитини при виконанні навчальних завдань, звернення за допомогою до дорослого лише після спроб виконати завдання самостійно;

- задоволеність дитини міжособистісними відносинами з дорослими і однокласниками.

     Отже, успішність переходу від молодшої до середньої освітньої ланки забезпечується врахуванням наступності та спадкоємності між ними, цілеспрямованим формуванням у дітей психологічних механізмів, що дозволять адекватно прийняти нову ситуацію діяльності та спілкування. Це сприятиме підвищенню загального потенціалу психічного розвитку дитини, її повноцінному особистісному становленню, забезпечить подальшу успішність навчання і життєдіяльності загалом.

     Результати спостереження якості математичної підготовки учнів 5-х класів загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням рівня сформованості базових знань, умінь та навичок з математики, отриманих ними під час навчання в початковій школі дають підстави для таких висновків.

1.Учні найкраще засвоїли теми «Додавання і віднімання натуральних чисел», «Ділення натуральних чисел», «Ділення з остачею».

2.  Учні мають добрі обчислювальні навички (усний рахунок), знання про одиниці виміру довжини та часу.

3. Більшість учнів справляються з текстовими задачами, але не записують скорочений запис.

4. Разом із тим є значні прогалини в математичній підготовці п’ятикласників з таких тем як: «Множення натуральних чисел» (таблиця множення та принцип множення «у стовпчик»), «Рівняння» (компоненти дій та їх знаходження).

5. Учні 5-х класів погано працюють над умовами завдань та вивченням правил, що значно ускладнює роботу на уроці.

     Пропозиції:

1. Проаналізувати та обговорити на засіданнях шкільних методичних об’єднань  учителів математики спільно з учителями початкової школи результати моніторингового дослідження якості математичної підготовки учнів 5-х класів загальноосвітніх навчальних закладів із урахуванням рівня сформованості базових знань, умінь і навичок із математики, отриманих ними під час навчання в початковій школі.

2. Посилити увагу до формування в учнів таких навичок:

• виконання множення натуральних чисел;

• знаходження невідомих компонентів дій;

• вивчення правил, властивостей та формул та застосування їх до розв’язування вправ;

• робота над умовами завдань.

3. Активніше співпрацювати з учителями початкових класів і батьками школярів, інформуючи їх про навчальні досягнення учнів.

4. Проводити ефективну позашкільну роботу з математики.

Інтерактивне навчання на уроках математики

     У сучасному навчально-виховного процесу притаманні переважання вербальних методів навчання і виховання, недооцінка значення спілкування школярів для розв'язування провідних задач і завдань на уроках математики, відсутність цікавих для учнів форм та методів організації навчальної діяльності тощо. Тому нагальною потребою сучасної системи освіти при викладанні математики - є впровадження нових форм та методів навчання і виховання, що забезпечують розвиток особистості кожного школяра. Розв'язанню цієї проблеми сприяє впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках математики. Саме вони ефективніше, ніж інші педагогічні технології, сприяють інтелектуальному, соціальному й духовному розвитку школяра, готовність жити й працювати в гуманному, демократичному суспільстві.

     В.Сухомлинський говорив, що школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини.

     Сутність інтерактивних методів полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії учнів. Це – співнавчання ,  взаємонавчання  (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення, виховуються почуття толерантності.

     Інтерактивні вправи на уроках математики зорієнтовані на:

- розвиток належності мислення школярів, певної самостійності думок: спонукають учнів до висловлення своєї думки, стимулюють вироблення творчого ставлення до будь-яких висновків, правил тощо. Деякі з інтерактивних вправ (наприклад, „ Робота в парах", „ Робота в групах",         „ Карусель", „ Пошук інформації" та інші) спрямовані на самостійне осмислення матеріалу, допомагають замислитися („ Чи справді це так?"), дослідити факти, проаналізувати алгоритм розв'язків, розуміти їхню суть, перевірити і себе і свого товариша, знайти помилку;

-  розвиток опору до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших: спонукають учнів до відстоювання власної думки, створюють ситуацію дискусії, зіткнення думок. Застування вправ     „ Аналіз ситуації", „ Вирішення проблем", вчать дітей протистояти тиску більшості, відстоювати свою думку. Через зіткнення поглядів учні осягають суть, причини дій, вчинків;

-  вироблення критичного ставлення до себе, уміння бачити свої помилки та адекватно ставитися до них; сприяють розвитку таких умінь, як бачити позитивне і негативне не тільки в діях товаришів, а й у власних; порівнювати себе з іншими й ретельно себе оцінювати. Ці вправи сприяють самопізнанню особистості і на цій основі взаєморозумінню вчителів і учнів та розумінню школярами вимог і критичних зауважень учителя. А розуміння власних дій є необхідним для формування дисциплінованої поведінки. Завдяки правильному, адекватному усвідомленню не лише позитивного, а й негативного у власній поведінці, діях, навчанні виникає критичне ставлення до себе, що конче потрібне насамперед для сприймання вимог інших;

- розвиток пошукової спрямованості мислення, прагненню до знаходження кращих варіантів вирішення навчальних завдань: передбачають вправи, які ставлять дітей у реальну ситуацію пошуку. Інколи вони пропонують нестандартні виходи із ситуацій, які ми, дорослі, часто відкидаємо як нереальні, неможливі. Такий категорійний підхід до ідей дитини гальмує в неї бажання ділитися власними ідеями, підриває віру у свої можливості. У процесі інтерактивних вправ „Розумовий штурм", „ Коло ідей", „ Вирішення проблем", „ Незакінчені речення" приймаються всі думки дітей як реальні, так і вигадані. Вправа „ Пошук інформації" вчить школярів самостійно працювати з додатковою літературою, дає можливість віднайти факт, який може заперечувати те, що раніше приймалося як незаперечне. Отже, це дає можливість для розвитку розумового скепсису щодо існуючих правил, висновків, думок;

- інтерактивні вправи спрямовані і на розвиток уміння знаходити спільні рішення з однокласниками; на підвищення інтересу школярів до вивченого матеріалу.

Кооперативне навчання – це форма організації навчання в малих групах.

     Варто зупинитися на позитивних сторонах кооперативного навчання як одного з провідних у системі інтерактивного навчання, де кожен має допомагати, одержувати допомогу від іншого. Кожен бере участь у кооперативній творчості, тобто кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно під час вивчення великого за обсягом матеріалу.  Обдарованіші діти допомагають менш обдарованим. Кооперативне навчання позитивно впливає на всіх школярів - слабких, середніх і сильних. Слабкі можуть скористатися підтримкою групи і досягти успіху в опануванні навчальних програм з математики. Середні також бачать значно вищі горизонти своїх досягнень і мають почуттєві переживання від свого поступку. Найбільш сильні вчаться працювати разом з іншими, чого вони не робили раніше, коли буди впевненими у своїй талановитості лише для себе, а не для інших. Вони знаходять у кооперативній праці велике задоволення від допомоги іншим, виконуючи педагогічну функцію навчати менш підготовлених.

     Кооперативне навчання покликане розвивати толерантну поведінку серед учнів. Таке навчання знищує недовіру. Учні відчувають у конкретних виявах колективізму свою особисту участь і свою персональну значущість; усі відчувають комфорт від потреби спілкування з іншими. Усі відчувають власну вагомість і ексклюзивну вартість. Рідко зменшується самотність, підвищується мотивація, поліпшуються особисті досягнення.

     Ситуації колективного учіння дають школяреві можливість співпрацювати в різних групах. Кожен школяр своєрідно переживає когнітивну ситуацію, а разом із тим психологічну і соціальну, постійно перебуваючи в стані зміни між особистісних зв'язків, досвіду пізнання й оцінок, дій і сподівань. Серед інтерактивних технологій кооперативного навчання можна виділити такі інтерактивні вправи: „Карусель", „Синтез думок", „Діалог", „Спільний проект", „Пошук інформації", „Коло ідей".

     На мою думку, за умов інтерактивного навчання учень може навчатися робити свідомий вибір серед широкого спектра альтернатив і брати на себе відповідальність приймати самостійні рішення, щодо розв'язку задач та вправ. Важливо, що кожен може це робити свідомо й грамотно. У результаті застосування інтерактивних технологій створюються сприятливі можливості й для духовного розвитку особистості, а також ефективному процесу соціалізації. Слід зазначити, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процес засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень можна відобразити в схемі, що отримала назву „Піраміда навчання".

Лекція - 5 % засвоєння

Читання - 10 % засвоєння

Відео-, аудіо-матеріали - 20 % засвоєння

Демонстрація - 30 % засвоєння

Дискусійні групи - 50 % засвоєння

Практика через дію - 75 % засвоєння

Навчання інших  / застосування отриманих знань відразу ж - 90 % засвоєння.

З піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція - 5 %, читання - 10 %), а найбільш інтерактивного (дискусійні групи - 50 %, практика через дію -   75 %, навчання інших чи негайне застосування - 90 %), тому можна сформувати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти.

     Процес навчання на уроках математики - це не автоматичне викладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини, її власної активноъ участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного та інтерактивного навчання на уроках математики. Майстерність учителя допомагає дітям досягти найкращих результатів тими засобами, які найоптимальніші в кожній окремій ситуації. Учитель не має права ігнорувати колективну ігрову діяльність учнів тому, що це може призвести до недовіри як між учнями, так і між учнями та вчителем. Спільна діяльність в організації та проведенні ігор сприяє об'єднанню колективу та формуванню спільної мети. Ігрові технології інтерактивного навчання позбавляють дитину почуття суспільного відчуження, сприяють соціальному розвитку дитини. Таким чином діти вчаться працювати в команді.

     Уроки математики, організовані за інтерактивними технологіями, сприяють розвитку мислення учнів, уміння вислухати товариша і зробити свої висновки, вчитися поважати думку іншого і вміти аргументувати свою думку. Дуже важливо на уроках залучати всіх учнів. У цьому допомагають такі методи, як «Коло ідей», «Мікрофон».

     «Коло ідей» — учні, сидячи у колі, мають можливість висловити та обґрунтувати свою позицію.   

     «Мікрофон» -  по черзі викликаю учнів, які імітують «говоріння» у мікрофон. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, у кого символічний мікрофон.

      Метод «займи позицію» допомагає вести обговорення дискусійного питання в класі. Використовуэться  з метою надання учням можливості висловитися та практикуватися в навичках спілкування.

     Метод «Прес». Метод надає можливість навчитися аргументовано, в чіткій і стислій формі формулювати і висловлювати свою думку з дискусійного питання.

     Метод «Прес» має таку структуру та етапи.

1. Позиція «Я вважаю, що...» (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору).

2. Обгрунтування «...тому що...» (наведіть причину виникнення цієї думки).

3. Приклад «...наприклад...» (наведіть факти на доказ вашої думки, вони підсилять вашу позицію).

4.    Висновки «Отже, я вважаю...» (узагальніть свою думку, про те, що необхідно робити).

     Виявити різні позиції щодо певної проблеми або суперечливого питання дає можливість застосування методу дискусії. Щоб дискусія була відвертою, потрібно створити в класі атмосферу довіри і взаємоповаги, і тоді всі учні класу включаються в розумову. З цією метою пропоную учням дотримуватися таких правил:

• Висловлюватись по черзі, не перебиваючи того, хто говорить.

• Критикувати думку, а не особу, яка її висловлює.

• Поважати всі висловлені думки.

• Не сміятися, коли інший говорить, за винятком випадків, коли хтось жартує.

• Не змінювати теми дискусії.

• Заохочувати до участі в дискусії інших.

     Великий інтерес у дітей викликає урок-вікторина. Під час проведення такого уроку використовуються запитання, підготовлені самими учнями у групах або ж запропоновані вчителем. Основною вимогою до запитань є їх пізнавальність. Активізації  розумової діяльності учнів сприяє  самостійна робота з вивчення певних тем і складання запитань, на які в тексті немає прямої відповіді, що змушує вдумливо читати текст, осмислювати його.

     На етапі закріплення вивченого матеріалу варто використовувати кросворди та ігри: «Хто більше знає», «Поле чудес», вікторини, прийом «П’ять речень».

     Робота у великій групі (тобто з усім класом) - навчальний метод, коли вся група обговорює ідеї чи явища, що стосуються певної теми.

     Потрібно намагатися уникати «закритих» питань, на які можна однозначно відповісти «так» чи «ні», ставити відкриті питання, що починаються з «як?», «чому?», заохочувати учнів висловити свої думки, судження, почуття. Вчитель має демонструвати увагу до всіх, дякуючи кожному за запитання чи висновок.

     На інтерактивних уроках залучаю учнів до визначення мети уроку, тобто очікуваних результатів. Важливо, щоб учень не тільки знав,  розумів, чого він досяг, а й чого він хотів би досягти на наступному уроці.

     Під рефлексією психологи розуміють самоаналіз, розмірковування над тим, що людина знає, думає, міркує. На цій стадії учень перетворює нові знання на власні, оскільки висловлює їх своїми словами. В кінці уроку повертаємося до записів на дошці, зроблених на початку уроку, уточнюємо, що зі сказаного підтвердилося, чи досягли поставленої перед собою мети, чому навчилися.

     Обов’язково звертаю увагу на невербальні комунікації – стан душі кожного учня, з яким закінчують урок. Намагаюся зняти напругу, а також поставити нову мету для освітньої діяльності, причому учні самі беруть на себе зобов’язання щодо подальших дій. Для кращої організації навчальної діяльності на уроці рекомендую в зошиті написати резюме, дати відповіді на запитання: що сподобалося на уроці?, що не сподобалося?, чи задоволені ви собою?, поставте оцінку собі та дайте собі завдання.

     Інтерактивні методи навчання дають можливість активізувати мислення учнів, залучати учнів до плідної бесіди, мотивувати навчання, показувати різні точки зору, допомагає ставити свої запитання та формувати власну думку.

     Впровадження інтерактивних методів у практику роботи, разом з тим, пов’язане з певними труднощами і проблемами. Насамперед, найчастіше доводиться стикатися з обмеженістю інформації, яку доводиться додатково готувати до уроку, недосконалістю підручників , і, часто, з байдужістю учнів до вирішення проблем, які стоять на уроці. Основним недоліком групової роботи є різний рівень знань і можливостей учнів, що, в кінцевому результаті, впливає на результативність роботи всієї групи і створює психологічну напругу. Дискусію важко провести у тому випадку, коли учні в недостатній мірі оволоділи фактичним матеріалом по темі і тому не можуть аргументовано довести свою думку. До того ж підготовка кожного інтерактивного уроку вимагає значних затрат часу. Все це разом не дозволяє робити всі уроки інтерактивними. У кінцевому підсумку такими є окремі, найбільш зручні за темою уроки, або ж на уроці використовуються окремі методи інтерактивного навчання.

     Таким чином, використання інтерактивних технологій на уроках математики дає можливість збагачувати світоглядну і моральну основу суджень як окремої особливості, так і громадської думки учнівського колективу. За допомогою подібних інтерактивних вправ можна глибше осмислювати актуальні явища громадського, культурного, міжнародного життя, навчитися поважати власну думку, зрозуміти, що не завжди те, що висловлює більшість, є істиною.

Формування інформаційно-комунікаційної компетентності учня на уроках інформатики у 5-х класах – реалізація завдань освітньої галузі «Технології»

Метою освітньої галузі “Технології” є формування і розвиток  проектно-технологічної та інформаційно-комунікаційної компетентностей для реалізації творчого потенціалу учнів і їх соціалізації у суспільстві.

Освітня галузь складається з інформаційно-комунікаційного та технологічного компонентів.

Зміст предметів освітньої галузі має чітко виражену прикладну спрямованість і реалізується переважно шляхом застосування практичних методів і форм організації занять.

Однією з ключових компетентностей, виділених Міністерством освіти і науки України, є інформаційна компетентність, яка для предмета «Інформатика» водночас є предметною компетентністю.

В умовах формування інформаційного простору і переходу до інформаційного суспільства підвищуються вимоги до рівня інформаційно-комунікаційної компетентності учнів.

Саме тому з 1 вересня 2013 року в 5 класі до інваріантної складової Базового навчального плану включено предмет «Інформатика», що буде викладатися у 5-9 класах. Програма «Інформатика» для 5–9 класів спрямована на реалізацію мети та завдань інформаційно-технологічного компонента освітньої галузі "Технології", визначених у Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти.

Програма розрахована на учнів, які до 5 класу не вивчали інформатики і розглядається як необхідний інструмент, що в сучасному інформаційному суспільстві сприятиме більш успішному навчанню учнів, формуванню як предметної так і ключових компетентностей, всебічному розвитку дитини шкільного віку.

Інформаційно-комунікаційна компетентність передбачає здатність учня орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог високотехнологічного суспільства.

За програмою, на вивчення інформатики у 5 класі передбачено 35 годин, тобто 1 година на тиждень. Винесені 4 теми: Тема 1. Інформація та повідомлення. Інформаційні процеси;  Тема 2. Основи роботи з комп’ютером; Тема 3. Графічний редактор; Тема 4. Редактор презентацій. Учні 5-х класів працюють за підручником Морзе Н.В. Мають два зошити: робочий зошит, де учні виконують класні та домашні роботи, та друкований робочий зошит.  Особливістю уроків-практичних робіт, згідно програми їх шість, є наявність двох частин: теоретичної та практичної, які забезпечують дотримання санітарно-гігієнічних умов використання комп’ютерів для учнів 5-го класу. У теоретичній частині пропонуються завдання, кожне з яких має два варіанти. Кількість балів, що відповідає конкретному завданню, є індикатором його рівня складності. Різнорівневі завдання містить і практична складова такого типу уроків. З метою реалізації практичної спрямованості курсу інформатики програма передбачає проведення занять з доступом учнів до комп’ютерної техніки на кожному уроці, що передбачає поділ  класів на дві групи.

     Для  реалізації  продуктивного  навчання  на  урока, Віра Олексіївна   використовує  індивідуальну, групову та колективну форми навчальної діяльності. Із метою врахування індивідуальних особливостей учнів, розширення та поглиблення  знань  на  уроках  використовуються  диференційовані  завдання.  Найглибшим  виявом   диференціації   є   реалізація   принципу   індивідуалізації,   який   дає  можливість розвинути талант кожної дитини.

Однією з важливих складових програми є навчальні індивідуальні та групові проекти, орієнтовані на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну чи групову. В процесі виконання навчальних проектів здійснюється досягнення як навчальних цілей так і науково-дослідних. При виконанні роботи учні вчаться аналізувати та критично оцінювати свої роботи та роботи інших учнів чи груп. Зокрема, на відвіданому мною уроці, учні в групах створювали проект «Мій ігроленд».

Нові технології навчання на основі інформаційних і комунікаційних  технологій дозволяють інтенсифікувати освітній процес, збільшити швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння величезних масивів знань. Сучасні комп’ютерні технології дають учителю нові можливості, дозволяють разом з учнем отримувати задоволення від захопливого процесу пізнання. Таке заняття викликає в дітей емоційний підйом. Навіть учні, які мають невисокий рівень знань, охоче працюють із комп’ютером. І я хочу додати, що Віра Олексіївна завжди дає дітям шанс покращити свою оцінку. Наприклад, якщо учні не дуже добре впорались із тестами, то вони можуть «добрати» ще певну кількість балів під час усних відповідей, або роботи з проектом.

Таким чином, формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів на уроках інформатики розглядається не тільки як формування технологічних навичок, але й використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для роботи з інформацією як у навчально-виховному процесі, так і в повсякденному житті.

Отже,  компетентнісно-орієнтований підхід до формування й розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності та культури учнів сприяє підготовці їх до повноцінної плідної життєдіяльності у інформаційному суспільстві.

Пропозиції:

1.     Вчителю інформатики продовжувати приділяти увагу розв‘язуванню учнями задач спрямованих на формування інформаційно-комунікаційних компетентностей учнів на всіх етапах уроку.

2.     Продовжувати здійснювати поділ учнів на уроки інформатики.

Сучасні технології

Формування логічного мислення. Практичне застосування математики

Новий державний стандарт